Атеросклеротичні ураження артерійСторінка 11
на ногах з'являються сині й червоні плями, що супроводжуються болем у ділянці гомілковостопних і колінних суглобів. Часом мають місце відмороження і звиразкування. Захворювання уражує симетричні ділянки.
В основі траншейної стопи
лежать холодовий неврит і артрит у зв'язку з тривалим перебуванням ніг і стоп у холодних сирих умовах у вимушеному положенні. Шкіра стає відразу дуже блідою, а пізніше синюшною. З'являються набряки стоп і гомілковостопних суглобів. Знижується або зникає пульс на артеріях (розвиваються трофічні розлади: крихкість нігтів, гіпергід-роз, випадання волосся). У більш тяжких випадках з'являються гіперкерато-зи, екскоріації, звиразкування, а в кінці - гангрена пальців стопи.
Приблизно таку ж етіологію має стопа шахтаря.
Травматичний ангіотрофоневроз.
Розвивається при тривалій дії механічної, термічної, хімічної травм судин і їх іннерваційного апарату, які спочатку викликають ангіоневроз, а пізніше - ангіотрофоневроз.
Травматичний ангіотрофоневроз поділяють на:
1. Гострі травматичні порушення кровобігу в кінцівках.
2. Травматичний спазм артерій.
3. Післятравматичну гіперпатію кінцівки.
4. Вібраційний симптомокомплекс.
Післятравматичні стани завжди супроводжуються вираженими трофічними і судинними розладами. Часто зустрічаються токсичні ангіотрофонев-рози, які пов'язані з хронічними отруєннями (свинець, ртуть, інтоксикаціями (нікотин, ріжки і т. ін.).
Лікування
Лікування - комплексне та залежить від локалізації уражень і ступеня ішемії кінцівки. У початкових стадіях порушення кровобігу в кінцівці в основному показане консервативне лікування. Його проводять 2-3 рази на рік, курс триває 1-2 місяці. Застосовують судинорозширювальні препарати (папаверин, платифілін, галідор), гангліоблокуючі засоби (бензогексоній, пентамін, димеколін), спазмолітичні засоби, які діють на холінергічні системи (мідокалм, андекалін, депопадутин, дипрофен, дельмінал, ангіотрофін), препарати, які покращують реологічні властивості крові (зменшують агрегацію і адгезію тромбоцитів та еритроцитів) і мікроциркуляцію (курантил, ацетилсаліцилову і нікотинову кислоти, продектин, трентал, ксантинол, тиклід, серміон, цинаризин, пентоксифілін).
Хороші результати дають внутрішньовенні інфузії реополіглюкіну, що призводять до гемодилюції і зменшення агрегації крові. Дуже ефективним є застосування солкосерилу, який впливає на обмінно-трофічні функції тканин, не змінюючи регіонарного кровобігу. Доцільно вводити препарати, спрямовані на нормалізацію нейротрофічних і обмінних процесів: вітаміни груп В, С, Е, гормони, тестостерон пропіонат, амбосекс. Використовують антисклеротичні засоби: препарати, які знижують всмоктування холестерину (холестерамін); які гальмують синтез холестериноліпідних комплексів (місклерон, клофіб-ран); які прискорюють виведення ліпідів з організму (арохіден). Можна застосовувати гемо- і лімфосорбцію, плазмаферез для зниження вмісту холестерину та ліпідів у плазмі крові.