Сучасні погляди на проблему хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань статевих органів у жінок із підвищеним ризиком оперативних втручаньКниги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Сучасні погляди на проблему хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань статевих органів у жінок із підвищеним ризиком оперативних втручаньСторінка 17
Дослідження мазків перитонеальної рідини у хворих з гнійнозапальними процесами придатків матки виявили малі лімфоцити,
Таблиця 10
Вміст нуклеїнових кислот у лімфоцитах перитонеальної рідини при запальних процесах у придатках матки (М±m)
|
Групи обстежених | Хворі, які не перебували під тривалим впливом малих доз радіації | Хворі, які перебували під тривалим впливом малих доз радіації |
|
Гострий сальпінгоофорит | 0,036±0,001* | 0,033±0,004* |
|
Загострення хронічного сальпінгоофориту | 0,035±0,002* | 0,031±0,003* |
|
Тубооваріальні утвори | 0,033±0,004* | 0,031±0,003* |
|
Донори | 0,041±0,002 | - |
лімфобласти і плазматичні клітини (рис. 8-12). Активні (малі) лімфоцити являли собою клітини з ядрами, які практично повністю заповнювали їх цитоплазму, а недиференційовані форми – лімфобласти – мали достатньо широку ділянку цитоплазми, ядро з пухким, неконцентрованим хроматином.
У більшості обстежених плазматичні клітини мали овальну формузексцентричнорозташованимиядрамизпухкимхроматином, який мав форму зірки. У пацієнтів І групи було відмічено пригнічення
Рис. 8. Хвора М., 32 роки. Тубооваріальний абсцес. Мазок із перитонеальної рідини. Фарбування толуїдиновим синім (× 900).
Рис. 9. Хвора А., 32 роки. Хронічний запальний процес придатків матки. Препарат перитонеальної рідини. Фарбування толуїдиновим синім (× 900).
активності популяції лімфоцитів і плазматичних клітин перитонеальної рідини. Це підтверджувалось достовірним зниженням кількості ДНК і РНК відносно вихідних показників (Р<0,05).
Аналізуючи отримані результати, можна припустити, щозниження вмісту нуклеїнових кислот у лімфоцитах і плазматичних клітинах свідчить про напруження місцевих імунних реакцій. У всіх пацієнток І групи вміст нуклеїнових кислот був істотно знижений, не маючи тенденції до підвищення. Виявлене в процесі досліджень явище підтверджує напруження місцевих імунних реакцій. Такий висновок теж підтверджується викидом у перитонеальну рідину великої кількості недиференційованих лімфоцитів. Найбільш виражене напруження імунних реакцій було виявлено у хворих цієї групи з тубооваріальними абсцесами, в яких вміст нуклеїнових кислот у лімфоцитах знижувався від 0,041±0,002 (донори) до 0,029±0,003, а в плазматичних клітинах – від 0,08±0,002 до 0,037±0,004 (Р<0,02; <0,05).
Виражене зниження вмісту нуклеїнових кислот відбувається у плазмоцитах (табл. 11), що свідчить про зменшення викиду імуноглобулінів, які володіють опсонуючими властивостями і зв’язують корпускулярні антигени.